Пандемія – це не лише виклик нашому фізичному здоров'ю, але й психічному. Зараз ми переживаємо час страху, жорстких обмежень та невизначеності. Як впоратися з цими випробуваннями? Як допомогти собі та іншим пережити цей період?
10 стратегій поведінки від Олега Романчука
Стратегія 1: бачити сенс наших спільних зусиль: вияв любові, боротьба за життя.
Усвідомлення сенсу наших дій додає нам сил та витривалості. Спільні дії багатьох держав і пов’язані з ними карантинні обмеження мають одну остаточну мету – зберегти людські життя.
Стратегія 2: плекати стосунки та взаємну підтримку: фізичне дистанціювання не має збільшити відстані між нашими серцями, а навпаки – це запрошення стати ближчими.
Наша сила – в солідарності. Наша гнучкість, психологічна стійкість – у силі наших стосунків. Ми не знаємо, що нас чекає попереду і через що ще доведеться пройти – але коли розуміємо, що не самі в цих випробуваннях, що усі ми відповідальні одні за одних і готові подати одні одним руку підтримки, то ми сильніші й маємо менше страху, а більше надії.
Стратегія 3: приймати те, що не можемо змінити, і зосереджуватись на тому, що здатні змінити.
Карантин закрив для нас багато можливостей – можна сказати метафорично – багато дверей. Тому так важливо вміти приймати те, що деякі двері зачинилися (попри увесь смуток за тим, що залишилось там, за тими дверима…), вчитись відпускати й перезосереджуватись.
Стратегія 4: пам’ятати про цінності – вони спрямовують наше життя.
Отож нам треба переплановувати – змінювати наші звиклі маршрути щоденного життя, і нам треба робити це оперативно. Саме так, як автомобільний навігатор: у його програмі нема такого варіанта, як "депресія" – куди б ми не з’їхали з дороги, які би перешкоди не трапились, він пропонує нам "перерахувати" і прокладає новий маршрут. Сьогодні нам усім важливо випрацювати здатність гнучко переплановувати своє життя – але для цього ми, як і навігатор, потребуємо знати напрямок.
Стратегія 5: цінувати час, планувати й наповнювати наші дні змістовною діяльністю.
Інакше ми можемо просто розтратити цей безцінний ресурс на багато незначущих речей. Тому в умовах карантину (втім і загалом у житті) нам потрібний якісний тайм-менеджмент та базові звички: планувати вранці свій день – не лише, що робити, але і як робити. Збалансувати всі важливі сфери життя – родина, діти, праця, навчання, турбота про себе тощо. Ставити цілі – досяжні та викличні водночас. Обмежувати активності, що можуть "затягувати" (серфінгування інтернетом, телеканалами тощо). І врешті діяти.
Стратегія 6: берегти та поповнювати енергію.
Цей стрес і це випробування можуть бути тривалими – тож нам треба навчитися жити в режимі не спринту, а радше марафону. Це схоже, як ми дивимося, який заряд у нашого смартфона, і закриваємо зайві програми, щоби не споживали енергії, вчасно його підзаряджаємо, – так нам потрібно навчитися щодня турбуватися про енергію, свою і наших близьких.
Стратегія 7: жити "тут і тепер".
Це не означає не думати про майбутнє, готуючись до нього, чи не згадувати минулого, виносити з нього важливі уроки – усе це також дуже важливе. Але необхідно також усвідомлювати себе "тут і тепер", коли можемо внутрішньо стишитися і просто бути.
Стратегія 8: розділити одні з одними і біль, і радість...
Сподіваємося, що зможемо запобігти, наскільки нам вдасться, людським втратам. Але якщо станеться інакше, нам треба буде розділити скорботу, пройти разом через біль, бути одні для одних підтримкою. Бо, мабуть, єдине, що можемо дати ближньому в ці найважчі миті – це підтримку, допомогу, розуміння, співчуття…
Водночас коли трапляється щось гарне, світле, радісне, то маємо всі підстави радіти й ділитися радістю. Адже розділений біль меншає, а розділена радість множиться!
Стратегія 9: зростати, проходячи крізь випробування.
Випробування можуть бути контекстом, у якому ми станемо сильнішими, вони можуть і озлобити нас, і спричинити реакції, які не можна назвати людяними. Це наш вибір, як ми проходимо через ці випробування, чого хочемо навчитися, переживши їх, ким ми станемо у процесі. Тому так важливо зробити свідомий вибір – вибір бути людьми, зростати у людяності.
Стратегія 10: бачити обрій надії.
Ми впораємось! І ця пандемія мине. Tutto andra' bene ("Усе буде добре") – так підписують сьогодні свої веселкові малюнки італійські діти й вивішують їх на вікнах та балконах.
За матеріалами Олега Романчука, директор Інституту психічного здоров'я УКУ та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії
Рекомендація дня: «Будьте в гармонії з собою!»